Юрій Володимирович, представляючи Вас, можна сказати, що за покликом серця Ви - іхтіолог-рибовод, за волею долі - Ви еколог, а хто Ви за родом, звідки Ваші коріння, що Вас привело в науку, педагогіку?

Ви якось відразу визначили подвійність моєї долі. Так, за освітою я іхтіолог-рибовод, закінчив у 80-му році Калінінградський технічний інститут рибної промисловості і господарства за спеціальністю «Іхтіологія і рибництво». Дуже мріяв ходити у моря і займатися морської іхтіологією. Приваблювали наукові експедиції до тропіків та субтропіків, морська підводна екзотика. Навіть за розподолом після закінчення інституту планувалося працевлаштування до «Південрибпромрозвідку» (м.Керч). Але доля розпорядилася по-іншому і я, абсолютно випадково, потрапив до Херсонського сільськогосподарського інституту. Працював лаборантом, старшим лаборантом, науковим співробітником, займався науково-виробничою діяльністю, яка була спрямована на надання практичної допомоги рибокомбінатам південних областей України та АР Крим з відтворення коропа і рослиноїдних риб, з культивування нових об'єктів аквакультури, рибогосподарського освоєння водойм комплексного призначення. Так поступово і сформувалася моя внутрішня складова як ученого. Була завершена робота над кандидатською дисертацією і потім органічно моя робота трансформувалася в навчальний процес. Педагогічної роботи вже віддано практично 25 років, хоча і наукою займаюся, так як вона є найважливішою складовою сучасного освітнього процесу. Це дало можливість підготувати і захистити згодом докторську дисертацію, опублікувати понад 200 робіт наукового і методичного змісту, стало основою 3 наукових монографій і 2 довідникових видань. Наукові напрацювання знайшли відображення в 4 підручниках і 18 навчальних посібниках, у підготовці та виданні яких є і мій посильний внесок.
Найдивовижніше те, що, не прагнучи до цього, я продовжив той життєвий і творчий шлях, який пов'язаний з моїми корінням - моїм дідом Катренко Гавриїлом Прокоповичем. Він був відомим педагогом у 50-70-ті роки минулого століття, в післявоєнний час очолював Херсонський учительський інститут, був його директором (сьогодні - ректор), керував кафедрою педагогіки. Він дуже хотів, щоб я теж став педагогом, продовжив його династію. У нас з ним виникли серйозні розбіжності з приводу мого вибору професії іхтіолога-рибовода: він його не схвалив, хоча й не перешкоджав моєму професійному становленню. А доля все ж розпорядилася мною так, як було прописано і запрограмовано дідом. Думаю, що він мною зараз би пишався.

Ви фахівець в області іхтіології та рибництва, Ваша базова освіта теж пов'язана з цим напрямком, у Вас велика кількість наукових праць. Як сталося, що Ви опинилися біля витоків екологічної освіти в Херсонському аграрному університеті і сьогодні успішно очолюєте колектив викладачів і вчених?

Так, таке послідовне і вельми логічне продовження моєї наукової та викладацької діяльності відбулося. Працюючи у галузі рибного господарства, ми постійно стикаємося з екологічними проблемами водних екосистем і на певному етапі зрозуміли, що необхідно посилити цю складову, дати можливість розширити спектр освітніх послуг. Так виникла ідея додати до спеціальності «Водні біоресурси та аквакультура», в рамках якої вже більше 20 років здійснюється підготовка іхтіологів-рибоводів, ще один ракурс, ще один напрямок - екологічний. Було прийнято рішення відкрити нову спеціальність «Екологія та охорона навколишнього природного середовища» (сьогодні - «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване розвиток»). Ми приклали всі зусилля, оцінили свої можливості, матеріальну базу та науково-педагогічний потенціал, заклали певний базис до формування майбутніх вчених-педагогів з цього напрямку, і в 1999 році відкрили цю спеціальність. Таким чином, вже більше десяти років ми ведемо підготовку екологів. У процесі становлення спеціальності ми посилили науковий і педагогічний потенціал, сформували досить хорошу навчально-методичну базу.

Звичайно кафедра екології ще дуже молода і рано говорити про школу та істотні досягнення, але чи є сьогодні вже якісь серйозні напрацювання, можливо бути запропоновані та реалізовані якісь проекти, в тому числі студентами, молодими фахівцями - Вашими випускниками?

Складно говорити, щоб за десять років реально сформувалася наукова школа, реалізувалися якісь амбітні проекти, але тим не менше ми вже досягли певних успіхів. У першу чергу домоглися того, що підготовка ведеться за трьома освітніми рівнями: бакалавр, спеціаліст та магістр. Не кожен університет має право на підготовку магістрів-екологів. Для цього необхідне відповідне наукове забезпечення, особливо важливий кадровий потенціал, необхідно щоб у навчальному процесі брали участь доктори наук, професори. Зараз на кафедрі працює чотири доктори наук, професори, які є надійною опорою магістерської підготовки. Крім цього, при кафедрі відкрита аспірантура за спеціальністю «Екологія», є вже певні успіхи. У першу чергу, є прекрасна й амбітна, у хорошому розумінні, молодь, яка веде наукові роботи з біоіндикації водних екосистем, з вивчення рідкісних і зникаючих видів тварин, з органічного землеробства і лісомеліорації. Це дає нам підставу з оптимізмом дивитися у майбутнє і сподіватися, що у перспективі наукова екологічна школа буде сформована.

Юрій Володимирович, скажіть яка молодь приходить сьогодні вчитися до університету, що їх приводить у цю спеціальність, чим вони переймаються, якими проблемами цікавляться?

Картина досить строката і не можна сказати, що вся молодь, яка приходить до нас, визначилася й усвідомлено вибрала свою майбутню професію. Є й кон'юнктура. Не кращим чином відобразилося на підборі студентського складу зовнішнє незалежне тестування. З одного боку, воно створило можливість більш широкого вибору спеціальностей у декількох університетах. З іншого боку, як показали підсумки набору останніх років, багато абітурієнтів не вибирають майбутню професію, а шукають можливість отримати безкоштовну освіту. Але, не дивлячись на таку ситуацію, є той контингент молоді, який прийшов до університету усвідомлено отримати певну спеціальність, у тому числі на нашому факультеті. Без сумніву, ми націлюємо на них свою основну увагу. При цьому, звичайно, намагаємося не випускати з виду всю студентську молодь, прагнучи її адаптувати до продуктивного навчальному процесу, дати необхідний обсяг знань і вмінь, розвинути екологічне мислення, дати їм можливість брати участь, на перспективу, у вирішенні екологічних проблем і завдань.

Вже не перший рік Херсонський аграрний університет є співорганізатором щорічного Міжнародного Екологічного Форуму «Чисте місто. Чиста ріка. Чиста планета», який проходить у Херсоні, Ви є модератором однієї з секцій, на якій розглядаються питання управління водними ресурсами, а саме їх відновлення, збереження та раціональне використання. І, звичайно, прив'язуючись до Херсонщини - це екологічний стан річки Дніпро і заплавних водойм його нижньої течії. Розкажіть про це?

У першу чергу, хотілося б висловити слова подяки Херсонській Торгово-промисловій палаті, яка надала таку можливість для публічного зібрання та обговорення думок у рамках Екологічного Форуму. Форум є хорошим майданчиком для зустрічей видатних учених, виробників, громадськості для обговорення нагальних та актуальних екологічних проблем. Форум надає можливість не тільки обговорити проблеми, а й знайти шляхи їх вирішення, виробити стратегію і тактику подальших спільних дій.
Як модератор відповідної секції хочу сказати, що звичайно основну увагу ми приділяємо екологічним проблемам саме річки Дніпро, особливо її пониззю. А проблеми назріли досить істотні. Необхідно констатувати, що ця унікальна природна система деградує. Ми втрачаємо заплавні водойми, які катастрофічно обміліли, замулились і заросли, втративши корисні обсяги прісної води і здатність до самовідновлення. Зникають місця нересту і нагулу цінних видів риб, що негативно відбивається на рибних запасах і, як наслідок, на промислових уловах. Напружена екологічна ситуація викликала низку соціальних проблем, так як берегова зона пониззя Дніпра є місцем проживання та відпочинку великої кількості людей. Ми втрачаємо рекреаційні ресурси і привабливість пониззя Дніпра як туристичної Мекки. Проблем багато, і, найважливіше, їх потрібно вирішувати. І якщо ми всі разом - наука, громадськість, виробництво, всі зацікавлені сторони - не піднімемося на захист і відродження Дніпра, ми його втратимо для майбутніх поколінь. Дуже важливо не тільки звернути увагу на проблеми, але й винести їх на обговорення у міжнародному форматі. Так як немає національних річок, не може бути й національних екологічних проблем.

Юрій Володимирович, скажіть, як Ви ставитесь до ролі громадськості у вирішенні екологічних проблем, чи можуть громадські організації сказати своє вагоме слово, запропонувати радикальне рішення, яке може бути реалізовано?

На жаль, у нашому суспільстві громадськість поки що відсунута на другий план. Вважаю, що це недооцінка дуже потужної соціальної сили. У всьому світі громадськість є досить вагомим двигуном у вирішенні будь-яких проблем. До громадськості, в першу чергу, повинні прислухатися державні структури. Насправді, все виявляється у точності до навпаки. Дуже хотілося б домогтися активної громадянської позиції молоді у вирішенні екологічних проблем. У цьому зв'язку, з метою екологічного та соціального виховання молоді, в університеті створено студентську екологічну організацію, учасники якої регулярно проводять різні екологічні акції.
Для того, щоб зрушити з мертвої точки реалізацію проектів з охорони та відновлення пониззя Дніпра, була створена обласна громадська організація «Відродження Дніпра», яка має стати рупором в оголошені існуючих екологічних проблем і, відповідно, вимагати їх вирішення. Я вважаю, що громадськість повинна і буде відігравати істотну роль у всіх сферах нашої діяльності.

Що сьогодні вже зроблено організацією?

Громадська організація «Відродження Дніпра» є ініціатором розробки одного дуже важливого проекту, реалізація якого якраз і спрямована на вирішення проблем пониззя Дніпра. Це «Регіональна програма відродження заплавних водойм нижнього Дніпра», розробкою якої займалася група вчених. Вже третій рік ми проводимо активну пропаганду цієї програми, вона розглянута, отримала схвалення і підтримку на різних рівнях, як на національному, так і на міжнародному. Програма пройшла ряд етапів обговорення, є певні напрацювання і позитивні зрушення. Додатково розроблений науковий проект по створенню науково-виробничого акваполігону і отримане позитивне рішення обласної адміністрації про його організацію на одному з водних об'єктів заплавній системи. Це дозволить розглянути технологічні аспекти, що запропоновані наукою для реалізації програми, провести технічну апробацію меліоративних рішень. Перші кроки зроблено, але ще дуже довгий і важкий шлях чекає на нас попереду. Це робота не одного року, а на десятиліття. Якщо вдасться реалізувати хоча б частину цієї програми і побачити її плоди, я буду вважати, що моя місія як ученого і як громадянина-херсонця відбулася і реалізувалася. Це буде великий успіх і підсумок моєї роботи.

Чи є можливість брати участь у міжнародних проектах, спілкуватися і ділитися досвідом зі своїми колегами за кордоном. У яких формах співпраці сьогодні це реалізовується?

Сьогодні ведеться активна робота з налагодження міжнародного співробітництва. Університет є учасником декількох проектів, у тому числі в галузі освіти. Цього року завершується робота по одному з міжнародних проектів програми ТЕМПУС-ТАСІС, на перспективу подано ще три заявки, в яких вагомо представлена екологічна складова.
Крім цього, кафедра екології, безпосередньо, і університет, у цілому, є учасниками декількох міжнародних організацій, що дозволяє реалізувати ряд практичних проектів. Як приклад, можна навести участь у міжнародній організації NACEE (Мережа центрів аквакультури Центральної та Східної Європи), яка об'єднує представників близько 30 наукових організацій та навчальних закладів, окремих вчених і фахівців країн Центральної та Східної Європи. Щорічно на з'їздах NACEE обговорюються актуальні питання в галузі аквакультури та рибальства, формуються багатосторонні програми співпраці. З'їзд надає майданчик для обміну ідеями та програмами, створення спільних проектів. У кожного учасника є можливість внести свої пропозиції та знайти партнерів для співпраці як в області наукових досліджень, так і в освітніх програмах, знаходити реалізацію у вирішенні виробничих питань.
Ще один приклад перспективного міжнародного співробітництва - ми подали заявку на участь у міжнародному проекті (німецько-польсько-болгарсько-українському) щодо розробки та формування нової магістерської програми «Екологічна логістика». Якщо нам вдасться реалізувати цей проект, ми отримаємо дуже сучасну магістерську програму, яка об'єднає два напрямки підготовки - менеджмент та екологію. Випускники цієї міжнародної магістерської програми будуть мати досить вигідне становище на ринку праці.

Вже зрозуміло, що Пилипенко Юрій та «екологія», «іхтіологія», «рибництво» нероздільні. А чим захоплюєтеся у вільний час?

Вільного часу, на превеликий жаль, не так і багато, його постійно не вистачає. Але, якщо є можливість, приділяю увагу своїй сім'ї, дачі. Особливо, зараз велику радість і велике натхнення дає спілкування з онуком, який зігріває душевним теплом, знімає стрес. Намагаюся, по можливості, приділяти увагу друзям. Є хобі, на яке залишається дуже мало часу, але яке завжди приносить заспокоєння і задоволення - це філателія. Я вже досить давно цим захоплююсь, ще з шкільних часів, і тут проявляється не тільки моє хобі, а й мій професійній внутрішній стан - збираю марки із зображенням представників водної флори і фауни. Навіть в останньому, випущеному в цьому році, навчальному посібнику намагався використати кольорові ілюстрації рибоподібних і риб їх зображеннями на марках різних країн.

І останні декілька слів для тих, кого зацікавило інтерв'ю, що Ви б хотіли побажати.

Хотілося б нам всім побажати, щоб ми були зважені і розумні у своїх вчинках, дбайливо ставилися один до одного, щоб думали не про сьогоднішній день і дивилися на перспективи не просто з оптимізмом, а робили певні кроки. Дуже хотілося б побажати всім світлого і більш комфортного майбутнього. Але без вирішення екологічних проблем, його у нас просто немає.