Кілька місяців тому Європейський Союз, прагнучи підтримати Україну, відкрив для її сільськогосподарської продукції свій ринок. Цей захід планувався як тимчасовий і, швидше всього, міг нагадувати певне тестування: наскільки Європа готова сприйняти наші продукти і готові вітчизняні аграрії до гострої конкуренції за «високим сортом».

На жаль, це налагодження партнерських відносин було ускладнене особливою ситуацією, пов'язаною з агресією України, та міжнародними санкціями, введеними, в тому числі, і до сільськогосподарської продукції. Що вдалося зробити за цей час вітчизняним виробникам плодоовочевої продукції, щоб облаштувати місце на європейському ринку? Це стало темою розмови з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «Агроінвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

- Які перспективи на врожай плодоовочевої продукції маємо сьогодні?
- Перспективи досить оптимістичні. Кажу так, опираючись на безпосереднє спілкування з українськими фермерами. Особливо це стосується овочевої продукції в південному регіоні. Добре вродили і баштанні культури. Тепер головне - все вчасно зібрати і знайти шляхи збуту.
- Що призвело до проблем збуту плодоовочевої продукції?
- Наведу приклад Херсонської області: це основний виробник овочевої продукції в південному регіоні нашої країни. Він історично був зорієнтований на збут продукції до Криму та Російської Федерації. Росія зараз призупинила закупівлю української сільгосппродукції, в тому числі, і плодоовочевої. Крим також вдавався до подібних заходів, зараз поставки частково відновили, але все робиться за досить складними процедурами і не всі фермери хочуть туди їхати. Тому що є навіть інформація, що ті, хто повезли продукцію на півострів, не завжди можуть привезти назад гроші, які виторгували. Або взагалі повернути свій автотранспорт. Тому фермери досить обережно працюють з Кримом.
- Передбачалося, що втрати від ускладнення відносин із Росією та Кримом будуть компенсуватися за рахунок ринку, який відкриває нам Європа. Сталося так, як хотілося?
- Питання досить складне. Європа дійсно відкрила нам ринок, дала економічні можливості збуту продукції. І частково Україна користується ними. В першу чергу, це постачання зернових. Практично вже вибрано квоту по меду. Але для нас найбільша проблема - це збут плодоовочевої продукції.
Проблеми відчули і польські фермери, бо вони також були зорієнтовані на російський ринок, а він зараз закритий для них, тому вони шукають ринки збуту в рамках Європейського Союзу. Разом з тим, ми маємо хороші приклади виходу наших фермерів з овочевою продукцією на ринки країн ЄС і Польщі, зокрема, тільки завдяки хорошій якості продукції і активізації пошуку нових каналів і ринків збуту.
Але найголовніша проблема, з якою стикаються вітчизняні аграрії, - це документальне підтвердження безпеки нашої плодоовочевої продукції, тобто, сертифікація її виробництва за міжнародними системами. Щоб запровадити систему сертифікації, потрібен час на впровадження відповідних стандартів виробництва і необхідно вкласти чималі кошти, яких гостро не вистачає.
- Ви згадали ситуацію, в якій опинилися польські фермери. Однаковою мірою російські санкції торкнулися і французьких, іспанських та інших європейських фермерів.
- Так, у відповідь на санкції ЄС Росія ввела власні. Зокрема, відмовилася від закупівлі європейської плодоовочевої продукції. Це взагалі зачепило інтереси місцевих аграріїв, ринки перенасичені плодоовочевою продукцією, ціни знизилися. Наприклад, фермери Нідерландів, які традиційно є найбільшими експортерами плодоовочевої продукції, змушені безкоштовно передавати вирощену продукцію у, так званий, «Харчовий банк» або просто утилізовувати. Особливо негативно це позначилося на польських фермерах, садівниках, тому що вони активно заповнювали цей сегмент російського ринку. Тепер Польща також формує гуманітарний «яблучний» вантаж, щоб відправити в Калінінград і показати свою добру волю.
- Виходить, що європейські ринки знову віддалилися від нас?
- Я б не говорив так категорично. Якісна українська плодоовочева продукція користується попитом у Європі, вона збагачує тамтешній асортимент, додає смаків. Хоча, звичайно, європейські фермери не зацікавлені поступатися своєю ринковою нішею. Так само важко конкурувати з цією продукцією і на азіатських ринках, де більше сонячного тепла і де вирощують власні непогані врожаї.
Сьогодні ми поставляємо свою продукцію в Білорусь, працюємо з країнами Прибалтики. Звичайно, ці ринки більш вузькі, але їх можливостями теж треба користуватися. В кінці кінців, боротьба за ринки збуту - цілком нормальне явище, і я сподіваюся, що українські виробники плодоовочевої продукції зможуть вже найближчим часом заявити про себе.
- Ми помічаємо, що і внутрішній ринок плодоовочевої продукції виглядає не так, як у минулі роки. Немає великого асортименту. Пов'язано це з тим, що відповідна продукція не надходить у цьому році з Криму?
- Якщо згадувати кримську плодоовочеву продукцію, яку ми не отримуємо, то мова йде, насамперед, про виноград. Все інше не мало помітного впливу на наш ринок.
- Але ж були і персики, і дині, і червона ялтинська цибуля. Їх кількість зараз значно зменшилася.
- Сьогодні можна спостерігати тенденцію, що українські супермаркети почали активніше брати фермерську продукцію, укладати договори на її системні поставки. Вони вимагають від фермерів сертифікувати їх продукцію. І трапляється, навіть самі допомагають у цьому, тому що зацікавлені в цій продукції.
У зв'язку зі стагнацією ринків збуту, їх зміною постало питання диверсифікації виробництва. Іншим стає асортимент - він розширюється. Наприклад, у тих же мережевих магазинах вже частіше можна побачити вітчизняну «зелену продукцію» - різноманітні салати, приправи тощо. Покупці виявляють до них інтерес, відповідно, збільшилася і пропозицію. Природні умови дозволяють Україні вирощувати ту плодоовочеву продукцію, що користується попитом, яка раніше завозилася з інших регіонів, які тепер зупинили ці поставки.
- Як допомогти тим сільгоспвиробникам, які з об'єктивних причин втратили ринки збуту своєї продукції?
- На жаль, поки що цим професійно мало хто займається. Обласним, районним департаментам агропромислового розвитку не до цього, зараз вони переймаються іншими проблемами.
Правда, в окремих регіонах є консультаційні служби. Також активізували роботу регіональні інститути агропромислового виробництва. Сьогодні вони проводять семінари, навчання з фермерами, пропонують їм альтернативні напрями діяльності, в першу чергу, орієнтують їх на виробництво ягідної продукції. Вона більш трудомістка, але тут можна отримати велику вигоду з одиниці площі порівняно з овочевими культурами. Це, до речі, один із елементів диверсифікації виробництва, перш за все, малоземельних фермерів.
- Але чи затребувана сьогодні на ринках ягідна продукція?
- Розумієте, сьогодні відбуваються складні процеси, пов'язані з політичними рішеннями, з політичним тиском. Скажімо, сьогодні ринок консервованих продуктів теж перебуває в стагнації. У попередні роки багато консервованих овочів і фруктів йшло в Росію. Тепер закупівля перекрита. Але нашими виробниками були інвестовані чималі кошти в цехи для консервації, заморожування продуктів. Треба думати, куди зорієнтувати ще й цю продукцію, не тільки свіжу.
Фермери, з якими довелося спілкуватися, в першу чергу, орієнтуються на країни Прибалтики. Вже заключаються попередні договори, ці країни потребують нашої продукції. І, підтримуючи Україну, вони навіть лобіюють нашу продукцію на інших ринках.
Ми не зациклюємося на труднощах сьогоднішнього дня. У будь-якому випадку, повинні піклуватися про день прийдешній, розвиватися, шукати нових партнерів.
- Довгий час Проект «Агроінвест» докладав чимало зусиль для налагодження організації збуту сільгосппродукції. Мова йде про створення торгових майданчиків для оптових ринків. Наскільки це питання актуальне, зважаючи на ситуацію?
- Напрацювання, зроблені «Агроінвест», зараз дають позитивні результати. Ми активно працювали в регіонах. Скажімо, на півдні сприяли створенню фермерських ринків, тепер вони є активними майданчиками. Потім ми пішли далі: почали надавати допомогу фермерам у налагодженні зв'язків із оптовими ринками. Зокрема, досить активно залучаємо фермерів до співпраці з оптовим ринком сільськогосподарської продукції «Шувар» у Львові, який має інструменти, має фахівців, має досвід експорту плодоовочевої продукції, представництва на європейських оптових ринках і широку мережу збуту в Україні.
Ми організували кілька навчальних поїздок груп фермерів Херсонської, Запорізької областей, зараз готуються групи з Дніпропетровської, Одеської та Чернігівської областей на цей ринок для вивчення досвіду та встановлення прямих контактів. І навіть під час навчальних поїздок ними були укладені попередні угоди з ринком на дистанційну торгівлю. Це сьогодні для наших фермерів нова форма збуту продукції, коли фермер відправляє машину з продукцією і може дистанційно відслідковувати і коригувати її збут торговими агентами ринку «Шувар», що мають досвід або просувати її на Захід, або сприяння в збуті в західних регіонах України.
Ми бачили своє завдання в тому, щоб навчити фермерів готувати партії продукції, фасувати її, пакувати і просувати далі, за межі України. Сьогодні з допомогою фахівців така робота активно ведеться.
- Відомо, що окремим фермерам або селянам вийти зі своєю продукцією на організований ринок складно. Як можна вирішити цю проблему?
- Сьогодні дрібні виробники - приватні селянські господарства самостійно не можуть вийти на ринки збуту, в тому числі, і на внутрішні, тому що не можуть сертифікувати свою продукцію. Але можуть це зробити через механізм об'єднання в сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, вироблення загальних правил вирощування продукції, її пакування, фасування.
Є приклад, коли за підтримки Проекту «Агроінвест» в одному з сіл Херсонської області більше сотні особистих селянських господарств, які спеціалізуються на вирощуванні баштанних культур, об'єдналися в сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, запровадили однакову технологію вирощування, створили невеликий логістичний пункт охолодження та передпродажної підготовки продукції. І, як результат, зуміли вийти з експортом своєї продукції в країни ЄС. Таким чином, вже в цьому сезоні поставили близько 800 тонн динь. Незважаючи на те, що дині постачають Італія, Франція, інші країни, наша продукція виявилася затребуваною. Такий досвід треба обов'язково враховувати і поширювати.
У цьому році ми теж провели серію семінарів для дрібних виробників щодо впровадження засад системи НАССР з управління безпекою харчової продукції. Європейські та світові виробники сільськогосподарської продукції її беззастережно дотримуються. І якщо ми хочемо долучитися до них, теж повинні сповідувати ці принципи.
- Які організаційні, структурні, правові заходи треба вжити, щоб оволодіти зовнішніми ринками і зміцнитися на внутрішніх?
- Треба врахувати, що левову частку плодоовочевої продукції в Україні виробляють дрібні виробники - особисті селянські господарства, які фактично не мають ніякого юридичного статусу. Тому основне завдання - організаційно сприяти їх об'єднанню в об'єднання виробників продукції на кшталт європейських для спільної роботи, прогнозування і планування виробництва, асортименту продукції, її обсягів, а також пошуку ринків.
У рамках таких об'єднань можна дбати про навчання виробників, їх консультування, про диверсифікації їх виробництва. І найголовніше - про сертифікацію продукції. Мова йде про впровадження міжнародної системи сертифікації та виробництва сільськогосподарської продукції GlobalGAP, яка ґрунтується на вимогах НАССР. Без цього ми ні на які ринки системно не вийдемо.
Якщо ми дбаємо про розвиток галузі плодоовочівництва, то повинні зміцнювати позиції на внутрішньому ринку. Останнім часом в Україні призупинено розвиток системи інфраструктури аграрного ринку, системи оптових ринків - регіональних, місцевих, фермерських. Будуються тільки ті ринки, які були розпочаті і супроводжуються Проектом «Агроінвест», та й то є проблеми із залученням інвестицій в ці проекти.
На нашу думку, комплексне вирішення питання розвитку системи інфраструктури аграрного ринку є запорукою розвитку аграрного сектору в Україні. Більш активною повинна бути й підтримка з боку держави, уряд повинен серйозно дбати про розвиток цієї інфраструктури, сприяти залученню інвестицій.
За сприяння «Агроінвест» розроблено техніко-економічне обґрунтування проекту «Зелені ринки - створення мережі регіональних оптових продовольчих ринків». Його реалізація дозволить комплексно вирішити проблему збуту сільськогосподарської продукції по всій країні.
Сьогодні підготовлено проект закону щодо системного підходу до розвитку інфраструктури аграрного ринку. Його прийняття сприятиме впровадженню європейських принципів роботу української галузі плодоовочівництва і всього сільського господарства. Сподіваюся, що прийняття цього закону не забариться, адже це дасть значний поштовх для розвитку однієї з ключових галузей економіки України.

Джерело: http://www.food.com.ua/