Під час засідання Комітету підприємців у сфері АПК були розглянуті питання про вдосконалення державного управління в області виробництва харчових продуктів.

ОПИС ПРОБЛЕМИ

Харчова промисловість України займає вагоме місце в агропромисловому комплексі України та є стратегічно важливою галуззю, що забезпечує продовольчу безпеку країни, яка є індикатором соціальної стабільності.

Підсумки роботи харчової та переробної промисловості за 2017 рік та січень-березень 201К року наведені у додатку І.

До харчової промисловості належать понад 40 галузей і виробництв, серед яких основні: м'ясна, молочна, цукрова, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, рибна, плодоовочева, крохмале-мелясна, соляна, консервна, спиртова, лікеро-горілчана, виноробна, пиво-безалкогольна, харчоконцентратна, а також тютюнова та парфумерно-косметична.

Україні промислове виробництво харчових продуктів здійснюють напад 5 тисяч промислових підприємств, які виробляють широкий асортимент продуктів харчування. чисельність працівників задіяних у виробництві харчової продукції становить понад 300 тис. осіб.

Галузь харчової промисловості успішно подолала дві кризи протягом новітньої історії Украйні, зокрема будучи основним об’єктом торговельної агресії РФ проти України, змогла диверсифікувати ринки збуту та показати приріст виробництва.

За даними аналітиків, харчова промисловість здатна забезпечувати щонайменше 1% приросту ВВП України щорічно, питома вага реалізованої харчової продукції, напоїв та тютюнових виробів а загальному обсязі реалізованої промислової продукції в Україні за 2017 рік складає більше 20%, в зовнішньоторговельному обігу продукції агропромислового комплексу її частки складає більше 70 %.

Забезпечення сталого, ефективного збалансованого і пропорційного розвитку харчової та переробної промисловості є одним з головних завдань державної економічної політики, реалізація якого виступає основною умовою забезпечення не тільки потреб внутрішнього ринку, а також формування потужного експортного потенціалу.

Наразі єдиним структурним підрозділом, що займається формуванням ти реалізацією державної політики в харчовій промисловості України - є Департамент продовольства (самостійний структурний підрозділ у складі Міністерства аграрної політики та продовольства України).

Інформація щодо повноважень та виконання Департаментом продовольства окремих функцій наведено у додатку 2.

Метою діяльності державного органу є створення та максимізація суспільної цінності. В загальному розумінні результат діяльності державного органу, а саме суспільна цінність, то ним створена, має перевищувати обсяг витрачених населенням податків, прав і свобод.

Від ефективності держуправління безпосередньо залежить рівень життя громадян, якість ведення бізнесу, рівень ВВП та інші економічні показники.

Реформа державного управління спрямована на формування ефективної системи державного управління, що відповідає принципам публічного адміністрування ЄС, яка здатна виробляти і реалізувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні і зовнішні виклики; надання якісних публічних послуг громадянам та забезпечення оптимального використання публічних фінансів.

Виходячи з зазначеного контексту необхідно розуміти можливість покращення взаємодії в рамках ланцюга цінності та оновлення напрямків координації державної політики в сфері харчової промисловості.

ПРО ОНОВЛЕНІ НАПРЯМКИ КООРДИНАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Враховуючи сучасні тренди розвитку сфери виробництва, постачання, реалізації харчових продуктів, а також новітні споживчі уподобання населення доцільно виділити наступні сфери харчової промисловості, що потребують поглибленої уваги та активізації діяльності з боку державних органів:

-  продовольча безпека;

-  формування інноваційної моделі функціонування підприємств харчової та переробної промисловості;

-  розвиток органічного виробництва та виробництва функціональних харчових продуктів:

-  скорочення втрат продовольства та харчових відходів;

-  політика управління якістю (технічне регулювання, впровадження смарт- спеціалізацій агропродовольчому секторі, системи захисту географічних зазначень та найменувань походження продовольчих товарів та попоїв).

Сфера продовольчої безпеки:

«Продовольча безпека існує тоді, коли всі люди в будь-який час мають фізичну та економічну доступність до достатнього, безпечного та повноцінного харчування, що відповідає їх дієтичним та харчовим вподобанням для забезпечення активного здорового способу життя» - WorldFoodSummit, листопад 1996 року.

Система загроз безпеки є динамічною сукупністю причинно-наслідкових зв'язків, наявність яких може значно посилювати результати реалізації будь-якого окремого фактору, що свідчить про необхідність комплексного дослідження проблеми продовольчої безпеки на національному рівні. Сучасне дослідження продовольчої безпеки передбачає етапи стратегічного і тактичного моніторингу. Показники першого використовуються для виявлення загроз і попередження можливості їх реалізації. Показники другого - для вимірювання наслідків вже існуючих загроз.

В Україні наявне нормативне регулювання моніторингу продовольчої безпеки, проте експерти зазначають, що вказане регулювання не охоплює весь сучасний комплекс продовольчої безпеки держави, відсутній порядок та механізм, міжгалузева координація забезпечення продовольчої безпеки, у тому числі щодо оперативного та комплексного реагування на загрози. Також з 2014 року не здійснюється публікація офіційних звітів про стан продовольчої безпеки Україні.

Тому надзвичайно важливим є розроблення на основі Цілей сталого розвитку України, прогнозних макропоказників розвитку країни, бюджетної та податкової політики Програмного документа, який охопить всі неврегульовані питання, пов'язані з забезпеченням продовольчої безпеки країни.

Інновації в сфері харчової промисловості:

Для забезпечення конкурентності на сучасному світовому ринку продовольства вітчизняні підприємства харчової та переробної промисловості у найкоротші строки мають перейти на інноваційну модель розвитку, що передбачає:

-  перехід від екстенсивної моделі використання сільськогосподарської сировини до впровадження технологій, що забезпечують глибоку і комплексну переробку сировини з максимальними виходами і мінімальними втратами;

-  створення принципово нових технологій і виробництв збалансованих фізіологічно повноцінних продуктів, продуктів оздоровчого та лікувального призначення;

-  впровадження ресурсозберігаючих технологій;

-  використання тари і упаковки, що максимально зберігають поживні властивості готових харчових продуктів, та в подальшому підлягають утилізації ти знищенню без негативного впливу на навколишнє природне середовище;

-  екологізація підприємств, що передбачає зменшення викидів та відходів.

Вказана сфера мас включати поглиблену міжгалузеву координацію з метою імплементації стратегії Розумних спеціалізацій щодо харчової промисловості.

У цьому контексті важливим напрямком є посилення агропромислової інтеграції шляхом формування інтегрованих промислово-фінансових структур у переробних галузях (кооперація, технопарки).

Скорочення втрат продовольства та харчових відходів:

Втрати продовольства і харчові відходи-це зменшення обсягів призначеного для споживання людиною продовольства на послідовних етапах продовольчого ланцюга. Втрати і відходи продовольства утворюються на всьому продовольчому ланцюгу-від початкового виробництва до кінцевого споживання.

Таке зменшення обсягів може бути випадковим або навмисним, але в кінцевому підсумку веде до скорочення доступного продовольства.

Ці втрати можуть бути викликані проблемами збору врожаю, зберігання, пакування, транспортування, інфраструктури або ринкових/цінових механізмів, а також інституційних та правових засад.

Формування ти реалізація політики управління якістю:

Сучасні споживчі настрої населення відображають зростаючу потребу в продуктах із гарантованими та контрольованими схемами якості та рецептурами наявності повного ланцюгу простежуваності походження харчового продукту, включаючи зближення національної системи технічного регулювання із базовою моделлю ЄС та впровадженим системи захисту географічних зазначень ти найменувань походження продовольчих товарів та напоїв.

Уцьому контексті найбільш перспективним є впровадження смарт-спеціалізацій  в агропродовольчому секторі, розвиток виробництв органічних тафункціональних продуктів, регіональних та традиційних.

Враховуючи поточний системний процес реформування центральних органів виконавчої влади, створення директоратів політик, що покликані забезпечувати послідовність, сталість та комплексність циклу формування державної політики, у тому числі в агропродовольчому секторі та галузі харчової промисловості, пропонуємо розглянути можливість формування в рамках оновленої структури Міністерства аграрної політики та продовольства України окремого Директорату державної політики, до функціоналу якого будуть входити зазначені оновлені напрямки координації державної політики в сфері харчової промисловості, а також забезпечення продовольчої безпеки держави.

Додаток 1

Додаток 2