Зазначеним проектом нормативно-правового акту пропонується врегулювати сплату державних авіаційних зборів, зокрема, за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та кожну тонну вантажу, що прибуває чи відправляється з аеропорту України. Передбачається, що збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України становить 2 долари США на міжнародних рейсах та 0.5 дол. США на внутрішніх рейсах. Збір за перевезення тонни вантажу становить 10 дол. США на міжнародних рейсах та 2.5 дол. США - на внутрішніх. Державні збори нараховуються щомісяця та сплачуються протягом 30 днів з дати оформлення Державною авіаційної службою відповідного рахунку-фактури.

З урахуванням того, що податкова політика держави має значний вплив на бізнес- середовище та повинна сприяти розвитку підприємництва, Комітет підприємців сфери транспорту при ТПП України ініціював проведення зазначеного «круглого столу». За результатами публічного обговорення учасники дискусії звернули особливу увагу на такі ключові питання: законність регулювання питань сплати державних зборів на рівні актів Кабінету Міністрів України та доцільність оподаткування повітряних перевезень пасажирів й вантажу і дійшли висновку.

За своєю правовою природою державні збори відносяться до податків, оскільки є безумовним платежем до бюджету (стаття 6 Податкового кодексу України). Платники податків не отримують спеціальної вигоди чи послуг від держави внаслідок сплати цього збору.

Однак, якщо навіть припустити, що державний збір є саме збором в розумінні Податкового кодексу, то і в цьому випадку слід застосовувати приписи статей ст.ст.4.2, 9.4., 7.1, 7.2 та 12.1 Податкового кодексу, відповідно до яких загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають, а основні елементи податків та зборів (об'єкт, база, ставка, строк, платники, порядок тощо) встановлюються саме Верховною Радою України у відповідних законах.

Зазначене кореспондується із приписами статті 92 Конституції України, відповідно до якої податки та збори встановлюються виключно законами.

Рішеннями Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009 та від 20.05.2010 р. №14-рп/2010 передбачено, що Верховній Раді України належить виключне повноваження визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку. Повноваження Кабінету Міністрів України не передбачають права встановлювати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) або визначати окремі елементи їх правового механізму регулювання. Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує конституційний принцип поділу державної влади, що суперечить вимогам Конституції України.

Справляння Державних зборів не передбачено нормами Податкового кодексу України.

Відтак, правове регулювання державних зборів має здійснюватися з урахуванням наступного:        

• такі елементи державних зборів як їх розмір, періодичність нарахування та строки сплати мають бути встановлені виключено законом, а не актом КМУ;
• необхідність справляння державних зборів має бути передбачена Податковим кодексом України.

Крім того, необхідно враховувати приписи міжнародного договору, норми якого мають перевагу над Податковим та Повітряним кодексами України.

Зокрема, стаття 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (1944 року) передбачає, що жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Державні збори, які передбачені Проектом, встановлені саме за факт вильоту пасажирів з аеропорту України та факт прибуття/вильоту вантажу до/з аеропорту України.

Зазначена позиція також відображена і в документі ІКАО «ІСАО Policies on taxation in the field of International Air Transport». В цьому документі зокрема передбачено, що, враховуючи загальний внесок авіації у розвиток національних економік та міжнародної торгівлі, авіація не повинна нести більш обтяжливі податки ніж інші види транспорту. А якщо ж авіація обкладається зборами, то за такі збори авіація повинна отримувати від держави відповідні послуги. Отже кожна держава - член ІКАО буде утримуватись наскільки це можливо від введення податків/зборів з пасажирів, що стягуються лише за виліт.

Також в ході обговорення констатувалося, що питання доцільності оподаткування повітряних перевезень та співмірності надходжень, яких держава планує досягти за рахунок оподаткування з втратами економіки від існування державних зборів, а також витратами на їх адміністрування, потребують фахової оцінки.

Як свідчить європейський досвід, податки на повітряні перевезення неминуче призводять до скорочення пасажиропотоку. При цьому, втрат зазнають не лише авіаційні перевізники, а й туристична галузь, аеропорти, хендлінгові, кейтеренгові, паливозаправні компанії та інші суб’єкти. В Ірландії, після введення податку з кожного пасажира, пасажиропотік скоротився на 1,2 млн. пасажирів, а після його відміни - збільшився на 52%. Введення податку з кожного пасажира в Нідерландах призвело до зниження пасажиропотоку лише в аеропорту «Схіпхол» на 600 тис. пасажирів за рік. При цьому, втрати бізнесу сягнули 1.2 млрд. Євро, тоді як сума зібраного з пасажирів податку становила лише 250 млн. Євро.

В Україні, на тлі складної політико-економічної ситуації в 2014-2015 роках відбувалося падіння попиту на авіаційні перевезення, вітчизняні та іноземні авіакомпанії скорочували кількість рейсів на певних маршрутах або взагалі скасовували їх. Деякі авіаперевізники залишили ринок авіаційних перевезень, інші - оптимізували свою діяльність та розвивали ринок авіаційних перевезень без державної підтримки.

Податкова політика держави суттєво впливає не тільки на бізнес, а також має важливе суспільне значення, тому вкрай важливим є проведення ґрунтовних досліджень і розрахунків щодо впливу оподаткування повітряних перевезень на економіку держави податків за кожного відправленого з аеропорту України пасажира та кожну перевезену тонну вантажу, а також на розвиток галузі цивільної авіації.

На підставі викладеного, Комітет підприємців у сфері транспорту при ТПП України вважає за необхідне:

1. Врахувати, що розроблення згаданого законопроекту є недоцільним, оскільки питання щодо оподаткування повітряних перевезень мають регулюватися нормами закону, а не актом Кабінету Міністрів України.

2. Надати доручення відповідним міністерствам і відомствам щодо проведення дослідження та розрахунків впливу на економіку держави і авіаційну галузь податку на операції з повітряних перевезень пасажирів та багажу.

3. Надати доручення відповідним міністерствам і відомствам щодо вивчення європейського досвіду в питаннях введення/відміни податку на повітряні перевезення та їх впливу на галузь цивільної авіації та суміжні галузі.

4. У випадку доцільності оподаткування повітряних перевезень, сприяти врегулюванню цього питання шляхом включення до Податкового кодексу України відповідного податку, з визначенням його ставки, періодичності нарахування, порядку та строків сплати.