В Україні продовжуються процеси деіндустріалізації. На жаль, збільшується експорт сировини і людей, забезпечуючи цими виробничими факторами економіки інших країн світу. Економіці країни потрібна Нова індустріалізація, тобто процес створення конкурентоздатних підприємств сфери матеріального виробництва відкритих до інновацій та науково-технічних впроваджень. Підтримка цього процесу вимагає комбінованої промислової та інноваційної економічної політики. На сьогодні процес розроблення і комерціалізації інноваційної продукції, а відтак і змін у структурі матеріального виробництва має ряд проблем:

1. Слабке корпоративне середовище, зокрема, низький рівень переробної галузі, яка має бути замовником інжинірингових послуг та осередком впровадження інновацій.
2. Несформованість національної інноваційної системи (відсутність спеціальної інфраструктури для підтримки та впровадження розробок, неефективність існуючих інститутів, слабкість суб’єктів інноваційного процесу та низький рівень комунікацій між ними).
3. Відсутність системи стимулювання виробництва інноваційної продукції через інструменти публічних закупівель, доступу до фінансових ресурсів, отримання фінансової допомоги на проведення дослідницьких робіт.
4. Низький рівень захисту інтелектуальної власності.
5. Низький рівень інтеграції в міжнародне середовище, проведення і впровадження нових розробок.

З урахуванням проведеного обговорення учасниками засідання підготовлені пропозиції щодо необхідності вирішення зазначених проблем, а саме:

1. Стимулювання розвитку корпоративного середовища через використання підходів змішаної економіки (комбінування державної підтримки та ринкових механізмів):

• з метою сприяння накопиченню капіталу та інвестицій компаніями підтримати зміни в Податковому кодексі щодо введення податку на розподілений прибуток (проект Закону від 26.10.2015 N93357 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації")-,
• збільшити видатки державних корпорацій відповідальних за транспортну та енергетичну інфраструктуру, на капітальні інвестиції через механізм фінансових планів;
• розробити та оприлюднити генеральні плани розвитку територій та місцевих громад на середньострокову перспективу (3-5 років) з передбаченням створення резерву енергетичних потужностей;
• доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» нормою щодо відповідальності за вимивання активів та вилучення прибутку, що призводить до збитків акціонерів і зниження капіталізації акціонерних товариств;
• підтримати в другому читанні Закон «Про індустріальні парки» в частині спрощення процедури реєстрації парків та зниження податкового навантаження на нові проекти, які започатковуються в цих парках.

2. Розбудова інноваційної інфраструктури, розвиток організаційно-правових форм інноваційної діяльності:

• підтримка внесення змін до Закону України «Про технологічні парки» щодо спрощення процедури реєстрації та функціонування технопарків;
• удосконалення законодавства про державні закупівлі (впровадження практики застосування оціночних критеріїв, що враховують життєвий цикл продукції, укладання довгострокових договорів з постачальниками складної продукції);
• створення Фонду розвитку з цільовим призначенням фінансування для придбання обладнання дослідницькими установами, прямого співфінансування за участі приватного капіталу розробки нових продуктів та їх комерціалізації, здешевлення вартості залучених коштів через надання прямих субсидій на компенсацію кредитної ставки позичальнику тощо;
• створення централізованого комунікаційного порталу з розробок та інновацій, на якому оприлюднювати комплексну базу даних щодо розроблених українськими науково- дослідними організаціями проектів виробництва інноваційної продукції, які потребують інвестицій, що дозволить залучити найбільш перспективні українські науково-дослідні організації до інноваційних виробничих кластерів;
• впровадження практики проведення на державному рівні патентно-кон’юнктурних та маркетингових досліджень інтелектуальних та науково-технічних ресурсів з метою визначення перспективних сфер НДДКР, потенційної конкурентної продукції та передбачення майбутнього споживчого попиту на таку продукцію;
• створення «Національної інноваційної платформи», яка об’єднає навчальні заклади з інноваційним бізнесом, забезпечить взаємодію ринку освітніх послуг та ринку праці, приведення системи підготовки технічних та наукових фахівців у відповідність з потребами роботодавців;
• розвиток державно-приватного партнерства у сфері співпраці з міжнародними венчурними фондами в частині співфінансування та розподілу ризиків в процесі здійснення і впровадження нових розробок.

3. Захист та розвиток інтелектуальної власності:

• створення національної агенції інтелектуальної власності, як сервісного державного органу з місією «єдиного вікна» для видачі патентів, моніторингової та комунікаційної платформи з питань захисту інтелектуальної власності, забезпечення публічності процесу;
• підписання міжнародних угод щодо взаємного захисту інтелектуальної власності;
• удосконалення методики оцінки інтелектуальної власності, визначення та виплати винагороди винахідникам;
• підвищення прозорості і доступності інформації щодо розробок (видані патенти, ліцензії тощо) шляхом ведення відкритого реєстру відповідними органами влади.

4. Розвиток експортно-орієнтованої інноваційної екосистеми:

• створення інституції фінансової підтримки експорту (експортно-кредитного агентства), визначення пріоритетом фінансування експорту високотехнологічної і складної продукції;
• поглиблення зв'язків між Україною та розвиненими країнами (Ізраїлем, Канадою, Китаєм, Кореєю, США, Швейцарією, Швецією, Японією та ін.) шляхом перегляду та/або підписання двосторонніх угод про науково-технічну співпрацю;
• проведення фахового аудиту світових тенденцій щодо попиту на високотехнологічну продукцію до 2030 року спільно з провідними світовими науковими інститутами та організаціями, визначення перспективних напрямків для фундаментальних та прикладних досліджень.

5. Розширення діяльності інноваційних транснаціональних корпорацій:

• запровадження програми щодо залучення провідних світових виробників високотехнологічної продукції та послуг до розміщення в Україні науково-дослідних та виробничих центрів;
• вдосконалення методики визначення ступеня локалізації продукції як важливого критерію в прийнятті рішень щодо підтримки виробництва цієї продукції;
• постійне проведення роботи з провідними світовими виробниками високотехнологічної продукції та послуг з метою залучення їх до розвитку виробництва та НЮКР в Україні.